Нас двоє

Нас двоє
Знай, що не один ходиш по цій землі
З тобою
Тисячі стихій мені вже не страшні
Нас двоє
Знай, що не один ходиш по цій землі
З тобою
Тисячі стихій мені вже не страшні

Неприйняття себе пробуджує тривогу
Очі вгору, все мине, за досвід вдячна Богу
Що було - не повернеш, в пусту ці діалоги
В серці спокій - це твій меч зверни на правильну дорогу
Колить в грудях - не біда, то совість часто кличе
У думках лиш самота, заплакане обличчя
І як б не було все мине не бійся зараз помилиться
Завтра ще не настає, сьогодні варто ще побиться

Усім нам в темноті потрібен провідник
Коли кохання вогник у серці раптом зник
Усім нам в пустоті потрібен вірний друг
Коли внутрішній стан не витримує напруг
Ти на морські вузли звʼяжи наші шляхи
Щоб ми не розлетілись неначе ті птахи
Тримай себе й мене, прошу лиш не впусти
Я квітка, та що без води не зможе прорости