А доля кожного плющем колючим, ядовитим вʼється.
Життя — безнадійна війна.
І кожен скільки ж, с*ка, горя випив...
Но все одно, но все одноне видно дна.
Актори без імен — ми.
Цифри й номера — ми.
Ікони для прокляття.
Куди не глянь, б*ядь.
С*ка — тоска.
Но поки ще горить багаття,
співай мені, моя весна!
Ееей, співай мені, моя весна!
Еееееей, співай мені, моя весна!
Еее, співай мені, моя весна!
Е-е-е-е-е, співай мені, моя...
Скрута — час надій. Дій!
Грай, чарівна музика! Мрій!
На дахах і вежах уяв літай, надихай.
Привіт!
Примарна краса, перші вітри дощові
Привіт!
Теплі дні весняні
Привіт!
Сестри й брати, мандрівники, як ви?
Життя — лиш спогади,
стерті, старі кірзаки.
Ми всі в руках у Творця.
Буття, два вовки і вівця.
Сигарета димить.
Рука тремтить.
Не маю сну.
Сиджу, п'ю чай, мовчу,
не читаю, на стелю туплю
Ліки від хандри жую
Кінець на сьогодні
Рано з попелу встаю
Життям промитий, чистий, небритий.
Ну добре. Крапка .
Пора спати.
Випрати носки.
Вимкну світло.
Вляжусь спати.
Задумаюсь...
Вижили лиш ті, хто відбирали колоски.
Ееей, співай мені, моя весна!
Еееееей, співай мені, моя весна!
Еее, співай мені, моя весна!
Е-е-е-е-е, співай мені, моя...
Весна