Востаннє востаннє

Зʼїв не одного пса І я знаю як Накреслена межа, Де стиль, а де партак. Душу де навстіж Й не втрапити під лід, Де до горла ніж, Промовчати де слід. І сотні тисяч кро- -ків всі по лезу мов, Залиш слова на потім Про мир та любов Бо сотні тисяч кро- -ків всі по лезу мов, Залиш слова на потім Про мир та любов. Востаннє? — Так! Я обіцяю. Востаннє? — Так! Більше не буду. Востаннє? — Так! Авжеж проконає. Востаннє? — Так! Тіки це точно востаннє? – Так! Я обіцяю. Востаннє? — Так! Більше не буду. Востаннє? — Так! Авжеж проконає. Востаннє? — Так! Тіки це точно востаннє? - Так! Так! Так! Так! Так! Так! Так! Так! Так! Так! Так! Так! Так! Я прохавав все І я знаю як Стояти за своє, Не сісти на шпагат. Куди мене несе? Де завтра опинюсь? Дороги коловерть. Я закріпився – плюс! Востаннє? — Так! Я обіцяю. Востаннє? — Так! Більше не буду. Востаннє? — Так! Авжеж проконає. Востаннє? — Так! Тіки це точно востаннє? – Так! Я обіцяю. Востаннє? — Так! Більше не буду. Востаннє? — Так! Авжеж проконає. Востаннє? — Так! Тіки це точно востаннє? – Так!