Любов останньою ніколи не буває

Тебе нема, нема тепла І день за два в журбі минає, Коли тебе у снах нема Я прокидаючись згораю. Мовчить у промені струна, Душа на споминах не грає. Я залишаючись один Без тебе долю не признаю. Пробач за сльози, що пекучими були, Коли за чварами нас доля обіймала, Пробач за весни, що для тебе не цвіли І не карай за те, що боляче кохав я. Веди мене через життя, як через храм, Де пам'ять молодість закоханим вертає. Не знаю хто але так праведно сказав: "Любов останньою ніколи не буває" Як серце в роздумах болить, Ніхто за мене не відчує І тільки мить, щаслива мить Недолі рану залікує. Мовчить у промені струна, Душа не споминах не грає, Я залишаючись один Без тебе долю не признаю. Пробач за сльози, що пекучими були, Коли за чварами нас доля обіймала, Пробач за весни, що для тебе не цвіли І не карай за те, що боляче кохав я. Веди мене через життя, як через храм, Де пам'ять молодість закоханим вертає. Не знаю хто але так праведно сказав: "Любов останньою ніколи не буває".