Все сказано
І зроблено, тоді
Що дотепер тримає?

Зробити крок
Занадто ми слабкі,
Даремно час минає.

Розумієш,
Коли немає більше слів,
не треба мучити один одного,
Пройдено.

I ми німі,
Бо що нам тоді казати,
Коли навіть океани
мають завжди кінець?

І ми німі,
Ми тонемо так, безмовно.
Хто першим покине човен,
Кому ввірветься терпець?

Прокинешься,
В кімнаті мертвий штиль,
А у дзеркалі байдужість.

Залишаться
розмови всі нічні
В минулому незрушнім.

Розумієш,
Коли немає більше слів,
Не треба винного шукати нам тепер,
Відтепер.

I ми німі,
Бо що нам тоді казати,
Коли навіть океани
мають завжди кінець?

І ми німі,
Ми тонемо так, безмовно.
Хто першим покине човен,
Кому ввірветься терпець?

I ми німі,
Бо що нам тоді казати,
Коли навіть океани
мають завжди кінець?