Лети, моя пташко, лети, моя мила
Коли тобі страшно, коли летять стріли
Лети, моя пташко, лети, моя мила
Лети, коли важко, розправ свої крила

Ой, літала довго по всіх світах
Обіймала співом сумні міста
Збирала під крила дитячий сміх
Бачила біль, бачила гріх

І здавалось, наче сил більше не знайти
Та почула голос зверху: «Лети»

Лети, моя пташко, лети, моя мила
Коли тобі страшно, коли летять стріли
Лети, моя пташко, лети, моя мила
Лети, коли важко, розправ свої крила

А люди в небі чули, де спів птахів
Але позбивали гнізда з своїх дахів
Все кидали в хмару камені чи палки
І на підвіконні ставили лиш голки

Людям очі виїда заздрість, а так хочеться в небо
Бо крила відсутні і серце між ребер
А пташечка вільна, чужого ж не треба
Щоб вітер був теплий і щоб міцні стебла - а

Дайте пташці простої води
Дайте пташечці жменю зерна
Хай вона полетить туди
Де більше не буде ніколи одна

Лети, моя пташко, лети, моя мила
Коли тобі страшно, коли летять стріли
Лети, моя пташко, лети, моя мила
Лети, коли важко, розправ свої крила

Летіла пташечка
Летіла, співала
Своїм молилася, чужого гнівала
Летіла пташечка
Летіла, співала
У Бога вірила, невірних гнівала