Я би міг метеликом бути
І літати усюди по світу
Я би міг минуле забути
І шукати де є вічне літо

Безтурботно гуляти містами
Де спокійно і тихо щоночі
Але домом міста ці не стануть
Це не те, що душа моя хоче

Я би міг будувати майбутнє
Наплювавши на своє коріння
Де страхи і тривога відсутні
Де росте і цвіте покоління

Але тут моє серце як п'яне
Я кохаю тут все до нестями
І нічого із цим не зробити
Мене просто сюди так тягне

І є на світі те, що вже ніколи не зів'яне
Бажання бути тут, хоч завтра знову невідоме
Бо де би я не був, мене сюди постійно тягне
І тільки тут я відчуваю що я в себе вдома

Що залишиться в моїй пам'яті?
Коли молодість попелом згасне
Чим думки мої будуть зайняті
Про жахливе, чи про прекрасне

Чи згадаю себе минулого
Із зневагою я чи гордістю
Задля шансу мені прибулого
Чи себе віддавав я повністю

По моїм вустам порахуй до ста
Те, за що я люблю всі наші міста
Де зростав малим, де людиною став
Вулиці, без яких є душа пуста

Я сюди повертався би знов і знов
Почуття, що міцнішим є за любов
Без причин, без промов
Без вагань, без умов